середа, 26 квітня 2017 р.

"Стала память людська обелісками..."

...Вже лелека не в'є там гніздечко, Не лунає там пісня і сміх, Наче сироти, стали містечка Без людей нерозумних своїх.
...Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції. 26 квітня — День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам'ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров'я та життя. Пам'ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам'яті, що не даватимуть забути про трагедію. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Чорнобильська трагедія жорстоко нагадує нам про те, що люди ще не зовсім освоїли могутню енергію атома. Врятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.

пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

Зустріч із героями

Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО. Ще декілька років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний лютий назавжди розділив історію України на «до» і «після» Революції Гідності. Ще декілька років тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі. Декілька років ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Але, говорять, що герої не вмирають, а перетворюються на журавлів. Тож, будемо вірити, що вони пішли в небо, щоб оберігати нас від біди. Зустріч із учасниками АТО нашого села відбулась у Мигалівецькій ЗОШ I-II ступенів.На святі були присутні також волонтери, батьки, працівники школи, жителі села, сільський голова Казік В.С., настоятель місцевої церкви отець Василій. Учні привітали присутніх цікавою концертною програмою, під час якої запалили свічки, прочитали молитву за Україну,хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих воїнів АТО.