Проблеми інтернет залежності

Дуже часто всесвітня павутина затягує користувача так міцно, що він перестає робити звичайні життєво необхідні речі, які так необхідні кожному з нас: спати, повноцінно харчуватися, прибирати в кімнаті, спілкуватися з друзями тощо. Людина годинами наче прикута до екрана, у неї з’являється ейфорія від користування Інтернетом чи й просто комп’ютерною технікою.

Комп’ютерна залежність — це не просто захоплення, твердять психологи, це важка хвороба. Внаслідок неї страждає перш за все нервова система. Особливу групу ризику становлять діти, які перестають відрізняти віртуальний світ від того, у якому живуть. У них знижується ефективність деяких видів пам’яті, вони стають нездатними створювати нові візуальні образи. Як наслідок таких змін у психіці, світогляд дитини докорінно змінюється, вона стає безвідповідальною й замкненою.

І тому у бібліотеці для користувачів-дітей було проведено бесіду на дану тему "Чим небезпечний інтернет, проблеми інтернет залежності."Мета бесіди:
1) поглибити знання учнів про інтернет-залежність
2) розвити вміння грамотно користуватися ресурсами Інтернету та
3) запобігти виникання інтернет-залежностейДіти з розумінням віднеслися до цієї проблеми.
Діти з розумінням віднеслися до цієї бесіди.

"Пройдуть роки,десятки років...цього ніколи незабути."

          Разом з весною прийшла на багатостраждальну землю довгождана Перемога. Сльозами радості зустріли її бійці Великою Вітчизняною, так само зустрічаємо цей день і ми, їх нащадки. Страшно уявити, скільки довелося пережити тому, що кожному, що воював. Зараз все частіше і частіше звучать слова, що потрібно вважати героями усіх, що воювали. А самі вони, учасники тих подій, стриманіше оцінюють свої дії. Пішли воювати, тому що вважали це своїм боргом, за честь шанували брати участь в захисті Батьківщини. Знали, що якщо не вони, то хто ж?! Це пізніше нащадки спорудили монументи, написали тисячі історичних і художніх творів. А захисники, йдучи на фронт, не говорили гучних фраз. Знали тільки слово «потрібно». Їх батьки і діди воювали за радянську владу, а їм довелося відстоювати само право людини на життя, на існування свободи на землі. Сумно бачити зараз немічних людей похилого віку, що згадують свою славну молодість, плачуть про загиблих товаришів. Розумієш, як коротке і уразливе людське життя і як все-таки багато може зробити людина — віддати свою в ім’я щастя інших. Ми не маємо права забувати їх, свободи, що відстояли, і незалежності народів. Але не лише пам’ятати, а бути гідними їх подвигу, не допустити повторення, вже сучасною, війни.
             Саме про це мріяли бійці другою світовою, вони мріяли, щоб та війна стала останньою. Але як це зробити?! Хіба це можливо?! Так, якщо об’єднати усі добрі сили на Землі. На це не шкода витратити життя, даруючи людям світ.

Чорнобильський вітер по душам мете...

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

 
   26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої більше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Дзвони Чорнобиля не замовкають, трагедія не віддаляється , вона щодень стукає у двері – вибухом захворювань, спустошеними землями, непогамованим людським нещастям.

26 квітня у сільській бібліотеці було проведено годину памяті присвячену Чорнобильській трагедії "Чорнобильський вітер по душам мете, Чорнобильський пил на роки осідає".Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;

    Метою заходу було  виховування почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави, почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

"Від усмішки іде до всіх тепло"

    7 квітня 2014 р. в Мигалівецькій ЗОШ І-ІІ ст. відзначали третю річницю музею А.П. Гарматюка . На свято були запрошені дружина та син письменника , соратники по перу , голова районної ради Піддубний М.І., сільський голова Казік В.С ,  а також на свято - ярмарок завітали учні шкіл районну, переможці літературного конкурсу.
    Весь захід супроводжувався відеопрезентацією , кадрами із передач про гумориста. Присутні побували в гостях у Ганни Секрет, роль якої виконувала психолог школи Ярова Є.Б. , поспілкувалися з А.Гарматюком, образ якого втілив вчитель математики Акімов О.А.; побували на ярмарку , послухали і поспівали пісень, байок, гуморесок. Переможцям конкурсу « Усміхніться , люди добрі» були вручені представником відділу освіти грамоти , дружиною письменника - подарунки .Отаманом куреня ім. С.Руданського Куцим Л.М. були вручені грамоти від спілки письменників України учням Мигалівецької ЗОШ Боднар Анні( 7 клас) та учениці Ялтушківської школи Сук Д. в номінації «Авторські твори» . А найбільше присутніх вразив спів «золотого соловейка» Мигалівецької ЗОШ I – II ст. Піддубного Назара.

Гості свята побували в кімнаті-музеї , дякували за змістовну екскурсію.

"ЧАРІВНИЙ СВІТ КАЗКИ"

    Кожного року, навесні, коли пробуджується природа, коли все живе тягнеться до сонечка, в Україні проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги. Свято книги - це відкриття нових імен в літературі, участь у різноманітних заходах, які сприяють творчому відпочинку та змістовному дозвіллі.
         Всеукраїнський тиждень дитячого читання проходив цього року як зажди і в  Мигалівецькій  бібліотеці. До цього свята було заплановано літературно-казкову вікторину «Чарівний світ казки»

Казка з раннього дитинства прищеплює любов дитини до літератури, розширює її кругозір і словниковий запас. Саме через казку діти отримують уявлення про життя людей та тварин.

     8  квітня до бібліотеки завітали діти, щоб потрапити у чарівний світ казки, зустрітися з улюбленими та відомими казковими героями.Під час заходу діти взяли активну участь у казковій вікторині «Чарівний світ казки".
   Зустріч з казкою продовжилась  голосними читаннями «Чарівний світ казок»,  а потім діти за прочитаним уривком з народної казки відгадували її назву, переглядали ілюстрації до казки та називали улюблених героїв, розповідали в якій казці їх можна зустріти. Такі заходи сприяють розвитку пам’яті, мислення, уваги, формують естетичний смак і звичайно підвищують інтерес до читання.

 

 

"Ми памятаємо, Вас ветерани"

       Сьогодні у нашому селі справді добрий, хвилюючий та радісний день, коли ми відзначаємо День визволення села від  фашистсько- німецьких загарбників.
   Події Великої Вітчизняної війни й досі не забуті односельцями. Печуть ранами в душах людей, учасників війни  та бойових дій, дітей війни…. котрим до сьогодні сняться  атаки, в яких не виліковно ниють рани і щемлять.
   Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років у історії людства назавжди буде позначена чорними фарбами як одна із найстрашніших. Смертоносна лавина, знищуючи все живе, залишаючи згарища, руїни, кров і сльози, двічі прокотилась теренами України: із Заходу на Схід і в зворотному напрямку.
    Не минуло це страхіття і Мигалівці.
    Наше минуле і майбутнє пов’язані між собою незримим мостом Пам’яті. Вона вічна, не дає згаснути для нащадків жодній героїчній сторінці історії. 70 років минуло з тих пір. 24 березня  жителі села зібралися відзначити цю знаменну дату у історії нашого села.
  Сьогодні у центрі – в самому серці села Мигалівці височіє Меморіал Пам’яті, на плитах якого – як і в серцях мигалівчан – навіки викарбувані імена односельців – визволителів землі мигалівецької.

Наймиліше слово - мама

 

Лагідні промені сонця. Несмілий передзвін краплинок і струмочків. Перші квіти. Разом з цими характерними ознаками весни приходить до нас і перше весняне свято – Міжнародний жіночий день. Це один із самих світлих, всенародних свят, зігріте любов’ю і вдячністю до жінки-матері, трудівниці. В житті нашої планети є події і дати, які відзначає все прогресивне людство. Серед них – Міжнародний жіночий день 8 Березня. Це радісне, весняне свято бажаним гостем входить в кожний дім. День жінки. В цей день ми вітаємо своїх мам, бабусь, сестер. У мільйонів жінок крім їхньої професії є ще один обов’язок – бути матір’ю, бути добрим сонечком сім’ї, нести світло і тепло дітям, стати їм найближчим другом і порадником.

    7 березня в приміщенні будинку культури  с.Мигалівці відбувся масовий захід присвячений  8 Березню. До участі було залучено дітей шкільного віку, народний колектив «Чарівниця».Зі сцени лунали різні привітання, пісні про маму, бабусю. Запрошені жінки села були задоволені привітаннями.

"ВЕЛИКИЙ СИН ВЕЛИКОГО НАРОДУ"

 

     Минають роки і століття, відходять у небуття покоління, та генії не вмирають. Так, в Мигалівецькому сільському Будинку культури, відбулося літературно–мистецьке свято «Великий син великого народу», з нагоди 200- річчя від дня народження великого патріота України, її славетного сина і Пророка Тараса Григоровича Шевченка.
В день вшанування Великого Кобзаря, з вітальним словом до всіх присутніх звернувся: сільський голова Казік В.С.
Святковий концерт підготували  працівники Будинку культури та бібліотеки, на якому прозвучали тематичні пісні у виконанні дітей, народного колективу «Чарівниця».

      Було прочитано чимало віршів різної тематики, присутні  мали змогу дізнатися більше про життя та творчість Тараса Шевченка.
Тарас Григорович Шевченко являє собою буття українського народу, його біль та думки, його страждання та радощі, його історію та майбутнє. Вшановуючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово. Пошли нам, Боже Шевченкового полум’яного духу, мудрості, віри у щасливе майбутнє рідної України

 

 

 

 

 

 

"Мова - душа народу"

Бринить-співає наша мова

• Чарує, тішить і п'янить.

• (Олександр Олесь)

  Кожного року 21 лютого народи нашої планети відзначають Міжнародний день рідної мови. Цей день нагадує людям про те, як важливо любити і берегти рідну мову, адже саме вона є найбільшим скарбом кожного народу. Багата й милозвучна наша українська мова. Усі ми її любимо, та це не означає, що для нас чужими чи далекими є мови інших народів. Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

З Кобзарем по життю!

"Скорботна свічка памяті святої"

Поставте скибку хліба на стакан І голови схиліть в скорботі вічній, За тих, кого убив Афганістан, Чиї він душі зранив і скалічив… Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто залишився вічно молодим. 15 лютого в Україні відзначається День виведення радянських військ з Афганістану. Двадцять п’ять років тому останній солдат покинув афганську землю. Цього дня ми вшановуємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв. Ми захоплюємося кращими людськими якостями тих, хто пройшов крізь Афганістан, не посоромивши своєї честі та гідності. Там, на чужині, наші співвітчизники проявили мужність і професіоналізм. Їх високий гуманізм та милосердя з вдячністю та повагою згадують у багатьох куточках світу. Нічим не зміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які пройшли такий складний життєвий шлях.. Війна в Афганістані розпочалася 25 грудня 1979 року й закінчилась 15 лютого 1989 року. Тривала 3340 пекучих днів і холодних ночей, у цей період кожної доби гинув один і отримували поранення два вихідці з України. Близько 160 000 призваних з України. З 1979 до 1989 року 290 Українців не повернулися з Афганістану, 62 вважаються зниклими безвісти. Отримали поранення більш, ніж 8 тисяч українців, 4 687 повернулися до батьківських будинків інвалідами.

"Книзі - 450"

Книги – скарбниця мудрого і сокровенного. Повага до книги як джерела знань і культури народу демонструється на державному і світовому рівнях. Упродовж усього життя ми звертаємось до книги. Вони зустрічають нас у ранньому дитинстві і ведуть через усе життя. Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, розкриває маловідомі сторінки історії. 14 лютого в Мигалівецькій ЗОШ I-II ст. відбулася конференція, приурочена 450-річчю першої друкованої книги. Історію виникнення книги підготувала і наглядно проілюструвала шкільний бібліотекар Бишок О.М. та учні 6-9 класів.Цікаві факти з історії походження книги були подані вчителем історії Вальчуком О.В. та місцевим священнослужителем Гундертайлом В.І.

Робочий візит

12 лютого відбувся виїзний прийом громадян у Мигалівцях, куди завітала робоча група з вивчення стану справ на місцях у складі керівників районних служб. У виїзді також взяли участь голова РДА Генадій Лук та голова районної ради Микола Радіонов. Як засвідчив виступ Мигалівецького сільського голови Володимира Казіка, минулоріч велася відповідна робота щодо поліпшення функціонування закладів соціальної сфери, хоча сільський бюджет був досить обмеженим. Так, проведені поточні ремонти в дитсадку, будинку культури с.Мигалівець, закуплено все необхідне для облаштування внутрішньої вбиральні в місцевій медамбулаторії, яке планують зробити в нинішньому році. А в Козарівці за кошти, що надійшли завдяки укладенню соціальних угод, та за підтримки громади упорядкували належним чином стадіон. В цьому році також працюватимуть над ремонтом сільських вулиць, як і над розв’язанням ще низки проблем, які існують у закладах соціальної сфери. Також на місцевій сесії розглядалося питання встановлення у шкільному закладі енергоощадних вікон і в міру можливого його будуть розв’язувати. Для обігріву школи й дитсадка планується встановити газову котельню. Районна влада готова надати допомогу громаді, якщо вона серйозно братиметься за реалізацію тих чи інших проектів, спрямованих на поліпшення рівня життя сельчан. Було також обговорено розширення мережі водопостачання, адже на сьогодні місцевим водогоном користуються дитсадок, школа і більше десятка домогосподарств, тоді як у Мигалівцях нараховується загалом понад 300 дворів. Під час зібрання було порушено чимало й інших питань, які стосуються життєдіяльності громади. На них вони отримали вичерпні відповіді.

Допоможемо птахам взимку

Птахи – одні із найцікавіших, найкращих створінь природи, які здавна приваблювали людину своєю можливістю літати, барвами, поведінкою, винятковим різноманіттям. Птахи є невід’ємною частиною природи, вони її окраса. А яку велику користь приносять невтомні і крилаті захисники полів, лісів, лук, садів. Птахи – це друзі й помічники людини. Є птахи, які залишаються з нами зимувати. Ми так радіємо їх присутності у довгий зимовий період! З ними ж зима яскравіша і привабливіша. А для птахів зима важка пора. Значна частина корму, такого необхідного для життя пернатих друзів, окута кригою або схована під снігом. Добути його дуже важко, особливо тоді, коли світловий день короткий, а їжі потрібно багато, щоб забезпечити енергію тіла на всю холодну ніч. Дітям 2 класу було дано завдання спорудити годівницю для птахів своїми руками. Із цим завданням вони впоралися. Годівниця для птахів - невелика конструкція або місце для харчування пернатих, яке буде збирати навколо себе безліч зголоднілих і бідуючих птахів. Тому, виготовляючи годівницю, діти не тільки займали себе цікавою справою, але і допомогли в порятунку багатьох життів. Із дому приносять різні корми і підсипають їх по необхідності. Підтримують свою стаціонарну годівницю в охайному вигляді, адже це впливає на здоров’я птахів. Час від часу очищають її від сміття.

Так як у шкільному парку, проживають білочки, діти вирішили допомогти і їм у пошуку їжі. По деревах,де можливо було,розклали горіхи.

День Соборності та Свободи України

22 січня 2014 року в Україні відзначається 95-та річниця ухвалення Універсалу Директорії про Злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину державу. Ця подія увійшла в історію як День Соборності України, що уособлює віковічні прагнення нашого народу до об’єднаності, цілісності та неподільності. На початку січня 1919 року Українська Народна Рада прийняла ухвалу про злуку ЗУНР з УНР в єдину державу. Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Показово, що обрано було надзвичайно важливу з точки зору державотворення дату. 24 січня 1919 року було ухвалено закон про святкування 22 січня як Дня проголошення самостійності України. З січня 1999 року цей день офіційно відзначався як День Соборності України, з грудня 2011 року згідно з Указом Президента України Віктора Януковича – святкується як День Соборності та Свободи України.