Історія села

.>

Село Мигалівці розташоване на горбах, 2 км на північний захід від села Журавлівка і 12 км на південний захід від районного центру м. Бар. Біля західної і північної його окраїни проходила одноколійна залізна дорога Ялтушків — ст. Бар. На схід від села розташовані два великі ліси. В селі протікають струмки, по ярах між горбами, утворені талими та дощовими водами. Місцевість села бідна на воду. Клімат сухий, здоровий для людей, повітря багате на кисень. Земля суглиниста, частково на окремих полях чорноземна, вище середньої урожайності. Колодязів до Великої Жовтневої соціалістичної революції в селі було дуже мало. Глибина їх на горбах була понад 20 м. Населення села українці. До Жовтневої революції 1917 р. займались виключно землеробством та тваринництвом, багато розводили свиней, які збували на ринку. На землях, де тепер розташоване село Мигалівці ще в першій половині 16 ст. була пустиня, яка називалася Смігольова і Лебедова Долина. На цій місцевості деякі барські міщани мали свої пасіки. В 1563 році міщани, а саме Шенко, Сенота, Стефан, Савка і Василь Войтовичі, Яким Бачила, Андрушко Приснесениць і Ячина за поданням барського старости Мартина Гербута отримали від польського короля Зигмунда-Авгуета підтвердження прав на володіння тими пасіками і заснували там село, яке в люстрації від 1569 року записане як Мигаловче або Мигальова Лука. В 1578 році польський король Стефан своїм привілеєм надає тим же міщанам, яких називали мигльовськими, підтвердження права на досмертне володіння, на засноване ними, селом Мигльовцями. Люстрація від 1616 |року показує,що посесори села Мигльовец є Мигльовці. Після цієї люстрації 1616 року про родину (чи групу міщан - - власників пасік) Мигльовців нічого не відомо і село Мигльовці, що належало до Барського староства також не згадується, лише відомо, що переходить у володіння від одного барського старости до другого, а з 1700 року село Мигльовці належить, князям Любомирським, які були незмінними барськими старостами. В 1771 році ухвалою польського сейму Юрій Мартин Любомирський залишається спадковим господарем багатств барських, в тому числі і власником Мигалівець аж до 1793 року. Після приєднання Правобережної України до Росії село Мигалівці з 1795 року належить поміщикам Домбровським. В 1820 році дідичною (наслідницею) була Текля з Домбровських—Вітославська. Від неї було село Мигалівці передане своїй дочці Гелені Домбровській, яка була дружиною полковника Домбровського військ польських в 1898 р. В 1880 році в селі була побудована дерев'яна двокупольна церква. В 1902 році село поділене на дві частини. Одна частина в 630 десятин належала Ядвизі — дружині Євгенія Вітославського, а друга — 596 дес. до її внучки Марії Езерській.

Всього землі в селі Мигалівцях 2293 дес, з них поміщицької - - 1232 дес. у селян —1016 дес, церковної — 45 дес, селянських дворів біля 230 і близько 1122 чол. Селяни жили бідно, крім землеробства вони не займались іншими промислами. Незначна частина чоловіків працювала сезонними робітниками на Ялтушківському цукровому заводі. Перша світова війна, яка почалася в серпні 1914 р. принесла селянам ще більше горе, чоловіків мобілізували в армію, забрали коней, на господарстві залишились жінки, діти і діди, частина землі не оброблювалась, люди голодували. 3 1918 року по листопад 1920 року село захоплювали то німці, то війська Центральної ради — гайдамаки, то петлюрівці і білополяки. В середині листопада 1920 року село було остаточно визволене від контрреволющйних військ частинами кавалерійської дивізії під командуванням Г. I. Котовського. В кінц! року в селі був створений комітет незаможних селян - - кис (комнезам), який входив до Чемерисо-Волоського Ревному. На початку 1921 року в селі була створена сільська Рада до якої входили села Чемериси-Волоські, Мигалівщ, Козарівка, Хутір Чемериський. Першим головою сільської Ради був Маковоз Сергій Антонович. За період з 1920 по 1930 роки в селі відбувся значний ріст господарства і населення. В селі було біля 300 дворів. В 1930 року біля 130 бідняцьких та бідніших середняцьких господарств села об'єдналися в сільськогосподарську артіль «Перемога», головою колгоспу був житель села Мигалівці Мусій Григорчук. Колгосп успішно справлявся з весняною сівбою і збиранням урожаю на розрізнених ділянках колишніх одноосібних селянських господарств. В серпні, цього року була вирізана земля для колгоспу «Перемога». Колгоспники приступили до озимих посівів, на окраїні села закладали колгоспний двір. На початку березня 1931 року в сел! була оргатзована друга сшьсько-господарська артшь, «8 Березня», яка об'еднала близько 160 селянських гос¬подарств. Головою колгоспу був обраний житель села П!дл!сного Ялтушкова Мазур. В 1932 рощ в лютому місяці колгоспи села Мигалівці «Перемога» і «8 Березня» були на загальних зборах колгоспників об'єднані в один колгосп імені 14-річчя РСЧА, головою колгоспу був обраний Мекекечко Микола Григорович — житель села Слобода-Ялтушківська. В 1934 році в селі була створена комсомольська організація, секретарем якої був обраний Явдощак Григорій Васильович. В цьому ж 1934 році колгоспу ім. 14 річчя РСЧА було вручено акт на вічне користування землею. Мирна праця колгоспників села була перервана війною, яку розпочали німецько-фашистські загарбники проти радянського народу в червні 1941 р шмецько-фашистсыа загарбники проти радянського народу в червні 1941 р. 15 липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами, 25 березня 1944 р. с. Мигалівці було звільнене частинами 211 стрілецької дивізії 38 армії від німецько-фашистських окупантів. Уже в квітні колгосп розпочав свою діяльність. В грудні 1954.р. до колгоспу 14-річчя- РСЧА було приєднано, колгосп села Козарівка з центральною садибою в с. Мигалівці, головою колгоспу був житель с. Мигалівці Васютинський Корній Васильович. В 1957 році за бажанням колгоспників села Козарівки колгосп с. Козарівки відділився від колгоспу ім. 14-річчя РСЧА с. Мигалівець. В січні 1960 року до колгоспу «14-річчя РСЧА» був приєднаний, колгосп «Серп і молот» села Ялтушків. Об'єднаний колгосп назвали «Родина.» із центральною садибою в с. Мигалівці. Головою колгоспу був обраний Богданюк Григорій Наумович. В 1961 рощ до колгоспу «Родина» знову був приєднаний колгосп с. Козарівки Головою правління було обрано Михайла Івановича Заїку. 3 1992 року колгосп носить українську назву - - «Батківщина», (головою колгоспу обрано Акімова А.В.)