"Скорботна свічка памяті святої"

Поставте скибку хліба на стакан І голови схиліть в скорботі вічній, За тих, кого убив Афганістан, Чиї він душі зранив і скалічив… Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто залишився вічно молодим. 15 лютого в Україні відзначається День виведення радянських військ з Афганістану. Двадцять п’ять років тому останній солдат покинув афганську землю. Цього дня ми вшановуємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв. Ми захоплюємося кращими людськими якостями тих, хто пройшов крізь Афганістан, не посоромивши своєї честі та гідності. Там, на чужині, наші співвітчизники проявили мужність і професіоналізм. Їх високий гуманізм та милосердя з вдячністю та повагою згадують у багатьох куточках світу. Нічим не зміряти глибину людських трагедій, психологічних потрясінь, що спіткали людей, які пройшли такий складний життєвий шлях.. Війна в Афганістані розпочалася 25 грудня 1979 року й закінчилась 15 лютого 1989 року. Тривала 3340 пекучих днів і холодних ночей, у цей період кожної доби гинув один і отримували поранення два вихідці з України. Близько 160 000 призваних з України. З 1979 до 1989 року 290 Українців не повернулися з Афганістану, 62 вважаються зниклими безвісти. Отримали поранення більш, ніж 8 тисяч українців, 4 687 повернулися до батьківських будинків інвалідами.